Словарь української мови (1924)/розціпляти
| ◀ розціпити | Словарь української мови Р розціпляти |
розцокотатися ▶ |
|
Розціпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розці́пити, плю, пиш, гл. Разжимать, разжать, разнимать, разнять. Розціпити зуби. Розціпила руки і трохи пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.