Словарь української мови (1924)/розсікати
| ◀ розсідлуватися | Словарь української мови Р розсікати |
розсільниця ▶ |
|
Розсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. розсі́кти, січу́, че́ш, гл. Разсѣкать, разсѣчь. Грин. III. 587. Мечем гострим розсікає і о камінь розбиває. Чуб. III. 364.