Словарь української мови (1924)/розсідатися

by Борис Грінченко

◀ розсіватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розсідатися

розсідлати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розсіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. розсі́стися, ся́дуся, дешся, гл. 1) Разсаживаться, разсѣсться. Гості розсідалися по лавках. Харьк. 2) Разсѣдаться, разсѣсться. Це вже ти розсілася, а робити й годі. Кобел. у. 3) Распадаться, распасться, лопнуть. Мнж. 137. Не їв — зомлів, наївся — розсівся. Ном. № 12156. А ще Кася не всілася, вже коляса розсілася. Чуб. V. 908. Нехай сердиться, хоч розсядеться. Грин. III. 241. Де ударить, то розсядеться й шкурка. Чуб. V. 595.