Словарь української мови (1924)/розславляти

by Борис Грінченко

◀ розславити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розславляти

розслебезувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розславля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розсла́вити, влю, виш, гл. Разглашать, разгласить. Хтось цікавий підхопив та розславив по селу — от і поговір став недобрий. МВ. II. 181.