Словарь української мови (1924)/розсаджувати
| ◀ розсада | Словарь української мови Р розсаджувати |
розсадина ▶ |
|
Розса́джувати, джую, єш, сов. в. розсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Разсаживать, разсадить. Молодиць розсадила, де якій як припало. Кв. I. 134. Ой гаю мій, гаю, розсажений зрідка! Чуб. V. 647. 2) Разсаживать, разсадить, разбить, раздавить. Як ми тебе (барило) не вип'ємо, — бодай, тебе розсадило. МУЕ. III. 159. Розсадили казан. Харьк. у.