Словарь української мови (1924)/розриватися

by Борис Грінченко

◀ розривати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розриватися

розривка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розірва́тися, ву́ся, вешся, гл. Разрываться, разорваться. Сам чобіт заший, коли розірвався. Ном. № 11265. Серце моє розривається, дивлячись на вас. Кв. I. 88. Ой нехай плаче, розірветься, а уже мене не дождеться. Чуб. V. 780.