Словарь української мови (1924)/розрив

by Борис Грінченко

◀ розрепетуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розрив

розривати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розри́в, ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. Розри́в-трава́ — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400.