Словарь української мови (1924)/розоначити

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розоначити
Берлін: Українське слово, 1924

Розона́чити, чу, чиш, гл. Растрепать въ разныя стороны, расплести. Розоначити волося. Вх. Лем. 462.