Словарь української мови (1924)/розмітати

by Борис Грінченко

◀ розмісити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розмітати

розмішати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розміта́ти, та́ю, єш, сов. в. розмести́, мету́, те́ш, гл. Разметать, размести. Лапами розгрібає, хвостом розмітає. Чуб. I. 136. Лопатами раскидаєм, а метлами розметем. КС. 1883. VII. 587.