Словарь української мови (1924)/розметати
| ◀ розмерзатися | Словарь української мови Р розметати |
розметикувати ▶ |
|
Розмета́ти, та́ю, єш, гл. 1) Разметать, разбросать. Розметаю всіх, як вітер мете пил з дороги. К. Псал. 41. Крукам, вранам розметала. АД. I. 67. 2) Разорвать, разметать. Охота як наскочила, — розметала його. Мнж. 31. Щоби того пистолета куля розметала, що я молоденька на нім присягала. Чуб. I. 165.