Словарь української мови (1924)/розмахувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розмахувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розма́хувати, хую, єш, сов. в. розмаха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Размахивать, размахать, махая раскачать. Еней чим дуж спис розмахав. Котл. Ен. Розмахував руками. Левиц. Стануть палить степи: вийде чоловік у поле, викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмахи гарненько да й кине. Греб. 400. 2) Развѣвать, развѣять, распустить по вѣтру. Над моїми воротами чорненькая хмара.... А я тую чорну хмару пером розмахаю. Мет. 87. Попіл вітром розмахало. Шевч. 545. Вітер по полю слова розмахав. Шевч. 9.