Словарь української мови (1924)/розлітатися

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлітатися
Берлін: Українське слово, 1924

Розліта́тися, та́юся, єшся, сов. в. розлеті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разлетаться, разлетѣться. Розлетілись, як липове клиння. Ном. № 1881. Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами: як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Чуб. Переносно: разбѣгаться, разбѣжаться. Але ішли легиники да все гомотіли, як учули да ровточку, вни ся розлетіли. Лукаш. 157.