Словарь української мови (1924)/розлуплюватися
◀ розлуплювати | Словарь української мови Р розлуплюватися |
розлучання ▶ |
|
Розлу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. розлупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Разламываться, разломиться на части (о посудѣ и пр). Макітра розлупилась; яйце розлупилось. Зміев. у.