Словарь української мови (1924)/розлуплюватися

by Борис Грінченко

◀ розлуплювати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розлуплюватися

розлучання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. розлупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Разламываться, разломиться на части (о посудѣ и пр). Макітра розлупилась; яйце розлупилось. Зміев. у.