Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роззнак
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́ззнак, ка, м. роззнака, ки, ж. Знающій человѣкъ. Встрѣчено въ употребленіи только съ отрицаніемъ не: Бреше, бреше, а я слухаю та мовчу, наче б то я й не роззнак. Я жінка не роззнака, не знаю, куду обернутись. См. Нероззнака.