Словарь української мови (1924)/розжалобити
| ◀ розжалкуватися | Словарь української мови Р розжалобити |
розжалобитися ▶ |
|
Розжа́лобити, блю, биш, гл. Разжалобить. Г. Барв. 10, 226. Треба його розжалобити, щоб тільки він заплакав, то йому й легше буде. Кв. I. 106.