Словарь української мови (1924)/розгромляти
| ◀ розгромити | Словарь української мови Р розгромляти |
розгрузити ▶ |
|
Розгромля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розгроми́ти, млю́, миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Млак. 121. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив. Чуб. III. 431.