Словарь української мови (1924)/розгортати
| ◀ розгорожувати | Словарь української мови Р розгортати |
розгортатися ▶ |
|
Розгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. розгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, разворотить. Взяла плаття й розгорнула. Чуб. V. 739. 2) Раскрывать, раскрыть (книгу). Ольга розгорнула книжку і почала читати. Левиц. Пов. 266. Розгорнемо другу книжечку. К. (О. 1862. III. 49). 3) Открывать, открыть (душу). Яким розгорнув перед нею всю свою душу. Левиц. I. 304. 4) Разгребать, разгресть. Розгорни сміття і пошукай, може там гроші. 5) — ус. Расправлять, расправить усы такъ, чтобы обнажились губы. Сим. 4, 5.