Словарь української мови (1924)/розгорити

by Борис Грінченко

◀ розгордуватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгорити

розгорнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розго́рити, рю, риш, гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ пополамъ. МВ. II. 50. Г. Барв. 186. Десь би собі розгорив шматочок дерева. Черк. у.