Словарь української мови (1924)/розголоситися

by Борис Грінченко

◀ розголосити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розголоситися

розголошати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розголоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Расплакаться громко, разревѣться. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай.