Словарь української мови (1924)/розговорювати
| ◀ розговорки | Словарь української мови Р розговорювати |
розгов'ядний ▶ |
|
Розгово́рювати, рюю, єш, сов. в. розговори́ти, рю́, риш, гл. 1) Разговаривать, поговорить. Бороню на себе дивитись, розговорювати і баляси точити. Котл. МЧ. Ні з ким об вірі християнській розговорити. АД. I. 213. 2) Развлекать, развлечь разговоромъ. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не заборонює думати про себе, ніщо її не розговорює. Мир. Пов. II. 84. Так то я вже радію, як розговорю його, розважу. МВ. (О. 1862. III. 69). Поговоріть, тіточко, розговоріть мене. МВ. II. 41.