Словарь української мови (1924)/розгидити

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгидити
Берлін: Українське слово, 1924

Розги́дити, джу, диш, гл. Сдѣлать гадкимъ, испортить. Так розгидили старшину і старосту, що й слова не кажи, а то битиме. Канев. у.