Словарь української мови (1924)/розгардіяшити

by Борис Грінченко

◀ розгардіяш

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгардіяшити

розгари ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розгардія́шити, шу, шиш, гл. Производить безпорядокъ, неурядицу, буянить. Максимові хотілось самому битись, рубатись, розгардіяшити. Мир. ХРВ. 128.