Словарь української мови (1924)/розгадувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгадувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розга́дувати, дую, єш, сов. в. розгада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Отгадывать, отгадать, разгадать, истолковать. Бабусенько-голубонько, розгадай мені сон. Чуб. Т. 769. Дівчачу натуру трудно розгадати. Кв. I. 22. Розгадати загадку. 2) Раздумывать, раздумать, вспомнить. Задумався, розгадав всьо, що коли учинив, взяв го такий жаль. Гн. II. 143. 3) Раздобывать, раздобыть, найти. Котл. Ен. IV. 51.