Словарь української мови (1924)/розволочитися

by Борис Грінченко

◀ розволочити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розволочитися

розвора ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Привыкнуть шляться, таскаться. 2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться. Чуб. V. 166.