Словарь української мови (1924)/розвертати

by Борис Грінченко

◀ розвернути

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвертати

розвертатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розверта́ти, та́ю, єш, сов. в. розверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, развернуть, разворотить. Розвернув якусь бумагу і читає замість лепорта. Кв. II. 268. 2) Развалить, разломить. Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне? Рудч. Ск. I. 65.