Словарь української мови (1924)/розважатися

by Борис Грінченко

◀ розважати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розважатися

розважити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розважа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. розва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Утѣшаться, утѣшиться, развлекаться, развлечься. Наум, дивлячись на неї, що вона стала розважатись, собі повеселійшав. Кв. I. 89. 2) = Розважати, розважити 2. Не розважившись з головою до чогось инного не важся. Ном. № 5837.