Словарь української мови (1924)/розбіяка

by Борис Грінченко

◀ розбісоцький

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбіяка

розблискатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбія́ка, ки, м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк.