Словарь української мови (1924)/розбірати
| ◀ розбір | Словарь української мови Р розбірати |
розбіратися ▶ |
|
Розбіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. розібра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Разбирать, разобрать на части, разлагать на составныя части. Твою хату (будуть) розбірати. Чуб. III. 450. Шинкарочко молода, давай меду і вина, пиши гроші на стіну. Ой як стіну розбереш, тоді гроші побереш. Чуб. V. 917. Люде піч розберуть. Ном. № 10569. 2) Разбирать, разобрать, разнести по качеству или назначенію вещи, разсортировать. Одомкнув скриню і все таки мовчки став розбірати. Що їм відкладає, що особо одбірає. Кв. I. 15. 3) Разбирать, разобрать, расхватать. Зосталось сім сиріточок малюсіньких, і як їх стали люде розбірати, то й вона хлопчика.... взяла у прийми. Кв. I. 199. А нуте, пани молодці, казав він, роскидаючи броню на долівці, — розбірайте у кого нема. Стор. М. Пр. 115. 4) Разбирать, разобрать, различать, разсматривая. Довго я не хотів їсти сирого м'яса; да вже як привик, тоді вже й не розбірав. Грин. I. 46. Не розбіра, їсть усіх, їсть і дівчаток, і хлопчиків. Шевч. 309. Часом вони любили не розбірати своєї і чужої одежі. Левиц. Пов. 6. 5) Раздѣлывать, раздѣлать тушу. Піймав ту свиню, заколов та й ну розбірати. Мнж. 149. 6) Разбирать, разобрать, понимать, понять, взять въ толкъ. Буду слухати, що мені казатимеш, буду й сама розбірати. Кв. I. 167. Що воно означа? Нехай письменні розберуть. Стор. М. Пр. 167. 7) Раздѣвать, раздѣть. Увечері кличуть: „Іди до панночки — розбірати“. МВ. (О. 1862. III. 38). 8) Разбирать, разобрать, пронимать, пронять, начать дѣйствовать. Пропасницю лічать так: як тільки вона почне розбірать чоловіка.... Чуб. I. 119. Ой уже мою та головоньку та хміль розбіра. Чуб. V. 919. Радюка почала розбірати злість. Левиц. Його дуту туга розбіра. Г. Барв. 138.