Словарь української мови (1924)/розбовтувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбовтувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розбо́втувати, тую, єш, сов. в. розбо́втати, таю, єш, гл. Разбалтывать, разболтать, размѣшивать, размѣшать. Як болить живіт і приступає до серця, розбовтують мезиним пальцем з правші сіль у воді і п'ють. Ном. № 13628.