Словарь української мови (1924)/розбиватися

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбиватися
Берлін: Українське слово, 1924

Розбива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розби́тися, зіб'ю́ся, єшся, гл. 1) Разбиваться, разбиться. На Петра Вериги розбиваються криги. Ном. № 520. Піду ж бо я утоплюся, або в камінь розіб'юся. Чуб. V. 22. 2) Сокрушаться, убиваться. Чумакова жінка за чумаком розбивається. Чуб. V. 1032. 3) Раздѣляться, раздѣлиться.