Словарь української мови (1924)/риштувати
| ◀ риштування | Словарь української мови Р риштувати |
риштуватися ▶ |
|
Риштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Устраивать лѣса. 2) Снаряжать. Гармати да ковані вози в поход риштує. К. ЦН. 242. А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати. Канев. у. Заходиться риштувать вози в далекую дорогу. Шевч. 663. См. Рихтувати.