Словарь української мови (1924)/рити

by Борис Грінченко

◀ рись

Словарь української мови Борис Грінченко Р рити

ритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ри́ти, ри́ю, єш, гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) Ри́ти на ко́го. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.