Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ристь
Берлін: Українське слово, 1924

Ристь, ті, ж. Рысь. К. ЧР. 150. Ристю, коники, ристю! Грин. III. 491. За користю біжи ристю. Ном. № 14002. В соба́чу ристь побі́гти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. I. 34.