Словарь української мови (1924)/риндя

by Борис Грінченко

◀ риндзя

Словарь української мови Борис Грінченко Р риндя

ринка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Ри́ндя, ді, ж. 1) = Ринда. 2) Желудокъ, нутро. Желех.

II. Ри́ндя, ді, м. Въ свадебныхъ празднествахъ въ Черниг. губ.: разъѣзжающіе во вторникъ послѣ свадьбы верхомъ на лошадяхъ трубачи съ трубами. МУЕ. III. 169.