Словарь української мови (1924)/ринва
| ◀ римщина | Словарь української мови Р ринва |
ринґач ▶ |
|
Ри́нва, ви, ж. 1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. З дощу́ та під ри́нву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791. 2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк. у. Мик. 480. Яло́ва, пуста́ ри́нва. Желобъ, по которому спускаютъ излишнюю воду. Мик. 480. Ум. Ри́новка.