Словарь української мови (1924)/рило
| ◀ рику-рику! | Словарь української мови Р рило |
рильний ▶ |
|
Ри́ло, ла, с. 1) Рыло, морда. А ти, міхоноша, дми козі під рило. Чуб. III. 263. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом. Рудч. Ск. I. 23. 2) Бранное: лицо у человѣка. Видно й з рила, що Пархім. Ном. № 6315.