Словарь української мови (1924)/ригати

by Борис Грінченко

◀ риб'ячий

Словарь української мови Борис Грінченко Р ригати

ригачка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рига́ти, га́ю, єш, одн. в. ригну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати. Ном. № 6744. 2) Блевать, рвать, вырвать. 3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають. К. Псал. 313.