Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ремінець
Берлін: Українське слово, 1924

Реміне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. I. 292.