Словарь української мови (1924)/ремінець
| ◀ ремиґати | Словарь української мови Р ремінець |
ремінний ▶ |
|
Реміне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. I. 292.
| ◀ ремиґати | Словарь української мови Борис Грінченко Р ремінець |
ремінний ▶ |
|
Словарь української мови — Р
ремінець
Борис Грінченко
1924
Реміне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. I. 292.