Словарь української мови (1924)/регіт
| ◀ рега | Словарь української мови Р регіт |
регітно ▶ |
|
Ре́гіт, готу, м. Хохотъ. О, сміху було! хлопці аж кишки порвали од реготу. Кв. I. 124. Аж лящить жіночий регіт. Шевч. 334. Там такого реготу, аж стіни гудуть. Пирят. у.