Словарь української мови (1924)/реготіти
| ◀ реготіння | Словарь української мови Р реготіти |
реготітися ▶ |
|
Реготі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Реготати. 2) О сычѣ: кричать. Пугач реготів. Мил. 10.
| ◀ реготіння | Словарь української мови Борис Грінченко Р реготіти |
реготітися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
реготіти
Борис Грінченко
1924
Реготі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Реготати. 2) О сычѣ: кричать. Пугач реготів. Мил. 10.