Словарь української мови (1924)/ревучий
| ◀ ревун | Словарь української мови Р ревучий |
рега ▶ |
|
Реву́чий, а, е. Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666.