Словарь української мови (1924)/ревнувати
| ◀ ревно | Словарь української мови Р ревнувати |
ревнути ▶ |
|
Ревнува́ти, ну́ю, єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю. МВ. II. 151.
| ◀ ревно | Словарь української мови Борис Грінченко Р ревнувати |
ревнути ▶ |
|
Словарь української мови — Р
ревнувати
Борис Грінченко
1924
Ревнува́ти, ну́ю, єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю. МВ. II. 151.