Словарь української мови (1924)/ревний

by Борис Грінченко

◀ ревнивий

Словарь української мови Борис Грінченко Р ревний

ревниці ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ре́вний, а, е. 1) Горькій, горестный. МВ. (О. 1852. III. 66). Ревні сльози. ЗОЮР. II. 296. Плачем ревним я заплакав. К. Псал. 36. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. К. Псал. 138. Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він (Шевченко) підняв прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив із них ревну, сердечну лірику і величний епос. К. (Хата).