Словарь української мови (1924)/ревне
| ◀ ревливий | Словарь української мови Р ревне |
ревнивий ▶ |
|
Ре́вне, нар. 1) Горестно, горько, жалостно. Грин. III. 257. Ой ви, діти дрібненькії, заплачте ж ви ревне, ще й орендарь подобріє, то вам маму верне. Чуб. V. 189. Я так ревне плачу, що аж серце з мене вискакує. Федьк. 2) Искренно, сердечно, нѣжно. Хто любить ревне, жаліє певне. Ном. № 8781. Ум. Ревне́нько. Чуб. V. 763. Ревненько заплачу. Волын. у.