Словарь української мови (1924)/ревидувати
| ◀ ревидон | Словарь української мови Р ревидувати |
ревизія ▶ |
|
Ревидува́ти, ду́ю, єш, гл. Ревизовать, осматривать. Чуб. III. 349. О. 1861. XI. 9. Став жовнірь госпосю ревидувати: чом в тебе, госпосю, уста солодкі?… Чом в тебе, госпосю, очка чорненькі? Гол. I. 147. Нехай опека мене ревидує. Прил. у.