Словарь української мови (1924)/ребро

by Борис Грінченко

◀ реберце

Словарь української мови Борис Грінченко Р ребро

ребровачка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ребро́, ра́, с. 1) Ребро. Худий, аж ребра світяться. Ном. № 8551. 2) Бокъ горы, обрыва, скалы. Шух. I. 14. Яри гайові меж невисокими, та крутими горами та шпилями, меж дубовими та грабовими гаями, що роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір та шпилів. Левиц. I. 203. 3) Каждая изъ двухъ боковыхъ дощечекъ терлиці. Шух. I. 147. 4) — бо́же. Раст. Convallaria multiflora. Лв. 97. См. Кукурічка. Ум. Ребе́рце, ребе́речко. Чуб. V. 662. Повернися бочком…, ще й реберечком. Мил. 103.