Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рвати
Берлін: Українське слово, 1924

Рва́ти, рву, рвеш, гл. 1) Рвать, разрывать. Хто се, хто се по тім боці рве на собі коси? Шевч. 19. Тиха вода греблі рве, а бистра тамує. Ном. № 3030. Не рви нитки. 2) Рвать, срывать. По садочку йшла, квіточки рвала. Чуб. V. 6. Козаки ідуть, гурки рвуть. Ном. № 14027. 3) О собакѣ: кусать. Собака собаки не рве. Ном. № 7954. 4) Терзать. Заступи мене, благаю, щоб не рвали мою душу. К. Псал. 11. 5) Рва́ти бо́ки. Надрываться отъ смѣха. Аж боки рвав од сміху. Левиц. Пов. 62.