Словарь української мови (1924)/рахман

by Борис Грінченко

◀ рахкати

Словарь української мови Борис Грінченко Р рахман

рахманний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рахма́н, на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. I. 220. III. 29. Kolb. I. 198—200. 2) Нищій. Поти рахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.