Словарь української мови (1924)/рай

by Борис Грінченко

◀ раїти

Словарь української мови Борис Грінченко Р рай

райдерево ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ра́й, ра́ю, м. 1) Рай, жилище прародителей. Як Бог вигнав Адама і Єву з раю, то вони посідали в лісі. Чуб. I. 146. 2) Рай, жилище праведныхъ. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. 3) Родъ игры; также рай з пеклом. Ив. 34, 36, 37. 4) На второй день крестинъ обычай омовенія рукъ роженицы и пр., послѣ чего участники (кромѣ роженицы) идутъ въ шинокъ угощаться на деньги бабки; все это называется ходи́ти в рай. ХС. VII. 433. Ум. Райо́к, райо́чок. Шевч. 630. Чуб. III. 322.