Словарь української мови (1924)/пічкур

by Борис Грінченко

◀ пічковий

Словарь української мови Борис Грінченко П пічкур

пічкурня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пічку́р, ра́, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. НВолын. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. Пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Нп.